Цитати з роману "Джейн Ейр"

 Підбірка цитат із книги "Джейн Ейр"

1. "Коли нас б'ють без причини, ми повинні відповідати ударом на удар, і до того ж з такою силою, щоб назавжди відучити людей бити нас".

2. "Маючи справу з жорсткими вольовими натурами, протилежними моїй власній, я ніколи не вміла знаходити золотої середини між повною покірністю і рішучим бунтом. Я залишалася покірною до останньої секунди, щоб тоді збунтуватися часом з бурхливість вулканічного вибуху".

3. "Зустрічаючи сильні, стримані, витончені розуми, будь вони чоловічими або жіночими, я не заспокоювалася доти, поки не проникала за стіну умовностей і замкнутості... аж до самого вогнища їх серця".

4. "Найбільше моя душа жадає тебе".

5. "Мені здається, життя занадто коротке, і не варто витрачати його на те, щоб плекати в душі ворожнечу або запам'ятовувати образи. В цій долі ми всі без винятку обтяжені вадами, але  настає термін скинути їх вантаж разом з нашими тлінними тілами, позбутися від цієї плоті, яка сковує нас, а з нею - від усього незмінного і від гріховності. І залишиться лише іскра духу, невловима, мов початок життя і думки, настільки ж чиста, як Творець вклав її в своє творіння ".

6. "Ви викликаєте у мене дивне почуття. Немов нас з Вами пов'язує тонка нитка. Вона тягнеться у мене десь із грудей. Я дуже боюся, що якщо Ви поїдете, то нитка обірветься. Я почну зсередини спливати кров'ю, а Ви мене просто забудете ".

7. "Ви ніколи не посміхаєтеся? Дуже рідко, можливо. Але від природи ви не суворі... Ваш погляд нагадує мені цікаву птицю за гратами клітки, жваву, невгамовну полонянку".

8. "Як відомо, забобони і упередження особливо важко вигнати з серця, грунт якого не був розпушений і удобрений освітою, - вони плекалися там, як бур'ян серед каменів".

9. "Простота мені мила, а грубість не повиннна терпіти ні одна людина".

10. "З тих пір як моє щастя розбилося - я маю право насолоджуватися тільки його осколками. Але я отримаю його цілком".

11. "Той, хто йде на ешафот по мальовничій місцевості не стане дивитися на квіти, що посміхаються йому. Його думки зайняті лише сокирою і плахою, ударом, знівеченим тілом і могилою, яку він знайде в кінці шляху".

12. "Ми знаємо, що Бог всюдисущий, але, без сумніву, ми найбільше відчуваємо його присутність, споглядаючи велич його творінь, і саме в безхмарному нічному небі, де його світи звершують свій безмовний шлях, ми ясніше всього відчуваємо його нескінченність, його всемогутність ".

13. "Божевільні ті жінки, що дозволяють таємному коханню спалахнути в своєму серці - любов, якщо залишиться без відповіді..., неминуче спалить життя... А якщо буде відкрита і знайде відповідь, то затягне, ніби блукаючий вогник, в підступну трясовину, звідки вороття немає".

15. "Що за потреба повертатися до Минулому, коли Справжнє настільки певне, а Майбутнє настільки світле".

16. "Її очі спрямовані в підлогу, але я впевнена, вони його не бачать, її очі звернені як би всередину, в глибину її серця: вона дивиться на свої спогади, а не на те, що зараз навколо неї".

17. "Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі і серця тому, кому вони не потрібні і в кого це викликало б тільки зневагу".

18. "Краще втомитися тілом, ніж знемагати серцем".